Філологічні науки

ПРАВОПИСНА ПРАКТИКА ДОБИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ: «УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС» 1990 РОКУ

M. STEPANENKO — 2021-12-30

Статтю присвячено характеристиці особливостей становлення українського орфографічного кодексу доби незалежності. З’ясовано методологію

«Українського правопису» 1990 року, установлено систему графічних, орфографічних та пунктуаційних нововведень, що стосується кожної з них, у проєкції на випрацювану традицію. Виняткову увагу приділено останнім правописним новаціям, які систематизовано та погруповано за різними критеріями й представлено у вигляді своєрідного довідника для тих, хто вивчатиме або досліджуватиме еволюцію найсучасніших орфографічних і пунктуаційних норм. Проаналізовано правописні дискусії, які точаться й нині, доведено, що стихійна критика орфографічної системи різних періодів її розвитку поступово набула конструктивного характеру, трансформувалася із зони екстралінгвальності, зокрема з політичної сфери, у власне мовну зону із жорстко регламентованими законами, опертими на попередній правописний досвід і на сучасну лінгвопрактику. Акцент зроблено на тому, що одним із першочергових натеперішніх завдань є створення єдиного правопису для всіх українців материкової України й діаспори, який слугуватиме важливим консолідувальним чинником нації.

ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНА СПЕЦИФІКА ЕПІСТОЛЯРНИХ ЗВЕРТАНЬ (НА МАТЕРІАЛІ «ЛИСТІВ ДО ОЛЕСЯ ГОНЧАРА», УПОРЯДНИК М. СТЕПАНЕНКО)

L. SHYTYK — 2021-12-30

У статті проаналізовано лексико-граматичні особливості епістолярних звертань (на матеріалі «Листів до Олеся Гончара», упорядник М. Степаненко). Визначено специфіку епістолярного стилю, пов’язану з уживанням звертань. Описано семантичні групи звертань: звертання-антропоніми; традиційні етикетні форми; загальні звертання, що позначають назви осіб за родовою чи за гендерною ознакою, назви осіб за спорідненістю і свояцтвом у непрямому значенні, назви осіб за товариськими стосунками; спеціальні звертання (назви за фахом, родом діяльності, посадою, академічними титулами); оказіональні звертання. Зроблено кількісні підрахунки використаних у «Листах до Олеся Гончара» звертань, схарактеризовано конструкції, оформлені іншими мовами – російською, білоруською, польською, англійською. Підтверджено, що типовою морфологічною формою звертання є кличний відмінок іменника, а в радянський період – також омонімійний називний. Зафіксовано порушення морфологічних норм (різні відмінкові форми компонентів лексичного словосполучення – один у називному, а інший у кличному відмінку; анорматив Олесе) та орфографічні помилки в написанні імені по батькові письменника. Обґрунтовано анормативність форми називного відмінка як засобу вираження звертань у листах, датованих 1990–1995 рр.

TRANSLATION PROCESS FROM THE POINT OF VIEW OF POLYVARIETY OF TRANSLATION

I. PANASIUK — 2021-12-30

Автор статті розглянув проблематику процесу перекладу в аспекті перекладознавчої дидактики. Підхід до дослідження процесу перекладу полягає у визначенні когнітивних механізмів процесу перекладу, які перекладач спостерігає в момент перекладацького акту. Це положення дозволяє використовувати психолінгвістичні аспекти процесу перекладу на практичних заняттях при підготовці майбутніх перекладачів, тому що окремі когнітивні механізми процесу перекладу можна свідомо спостерігати й так розвивати шляхом тренінгу.

ЛОКАТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ В СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКІЙ І РОСІЙСЬКІЙ МОВАХ: ФАКТИ КОНТРАСТИВНОЇ АСИМЕТРІЇ

N. STEPANENKO — 2021-12-30

Статтю присвячено аналізові специфіки побутування конструкцій із локативним типом детермінації в сучасних українській та російській мовах. Основну увагу приділено фактам контрастивної асиметрії на рівні формально- граматичної будови, сполучувальних можливостей та семантичної наповнюваності дієлівно-іменних структур V + Nx, V + Prep + Nx. Установлено конкретні факти досліджуваних незбіжностей, з’ясовано причини появи їх. Доведено, що українську мову відрізняє від російської широта спектра просторової семантики, що зумовлене передусім роллю прийменника у формуванні того або того значеннєвого плану. Наголошено, що контрастивна асиметрія стосується передусім просторових прийменників, які наділені семантичною специфікою в українській мові.

NEW VISION OF CONCEPT EUROPE (A LINGUISTIC PERSPECTIVE)

V. KRAVCHENKO — 2021-12-30

У статті представлено дослідження концепту ЄВРОПА, проведене з позиції когнітивної лінгвістики. Концепт ЄВРОПА вважають понятійним квантом структурованих знань, що складається з різних смислів. Стаття аналізує концепт ЄВРОПА з лінгвістичної точки зору, що дозволило розкрити ряд специфічних ознак його семантики, отримати більш об’ємне та різнобічне уявлення про нього шляхом побудови когнітивних схем, за якими він реалізується, а також виявити базові метафоричні моделі, у термінах яких осмислюється євроінтеграційна реальність. Залучення методів концептуального аналізу дозволяє представляти досліджуваний концепт у вигляді певної фреймової моделі, особливим способом організованої концептуальної схеми. За допомогою концептуальної моделі предметного фрейму розкрито когнітивну динаміку розгортання концепту в євроінтеграційному дискурсі.

СОЦИОЛИНГВИСТИЧЕСКИЕ РЕПРЕЗЕНТАЦИИ ЯЗЫКОВЫХ ХАРАКТЕРИСТИК УКРАИНСКОГО, РУССКОГО ЯЗЫКОВ И СУРЖИКА В УКРАИНСКОМ МЕДИАДИСКУРСЕ

T. IKEZAWA — 2021-12-30

У статті розглянене поширене в суспільстві сприйняття мовних характеристик української, російської мов і суржику в соціолінгвістичному контексті. Мета статті – установити загальну інтерпретацію форм і вживань цих лінгвістичних варіантів, щоб з’ясувати їхню рецепцію у вимірі мовного контакту. У статті запроповано спиратися насамперед на теорії соціолінгвістичних репрезентацій та мажорації й мінорації мов, розроблені у французькій соціолінгвістиці, які дають можливість всебічно досліджувати динамічну систему багатомовних спільнот. У роботі представлено аналіз дискурсу масової інформації, що стосується мовної проблематики в Україні. Здобуті результати демонструють складне становище суржику щодо двох мов, де, з одного боку, змішана мова (суржик) інтерпретується як продукт контакту останніх, а з іншого, – сприймається суспільством як нелітературне явище.

ПРОСТОРОВО-ЧАСОВА СЕМАНТИКА ПРИЙМЕННИКОВИХ ЕКВІВАЛЕНТІВ

N. KYSLA — 2021-12-30

У статті досліджено прийменниково-часову семантику прийменникових еквівалентів, визначено філософське й лінгвістичне трактування категорій часу та простору, вирізнено лексичний склад тих препозиціональних одиниць, які є носіями локативної й темпоральної семантики, установлено контекстуальні умови, за яких кожен із досліджуваних вторинних прийменників функціює з тим чи тим семантичним відтінком, з’ясовано, що найближче оточення (дієслово й залежний іменник) суттєво впливають на план змісту прийменникового еквівалента.

ТЕКСТОТВІРНІ ФУНКЦІЇ ТОПОНІМІВ У СУЧАСНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ СОФІЇ АНДРУХОВИЧ «АМАДОКА»)

N. LUKASH — 2021-12-30

У статті схарактеризовано функційний потенціал топонімів у сучасному художньому дискурсі (на матеріалі роману Софії Андрухович «Амадока»); вирізнено топоніми переднього і заднього плану, окреслено їхні номінативні та текстотвірні властивості; з’ясовано специфіку актуалізації власними назвами імпліцитної семантики, детермінованої екстралінгвальними чинниками, з метою збагачення художнього мовлення й увиразнення авторського задуму.

ПОСТМОДЕРНІСТСЬКА ПОЕТИКА РОМАНУ М. ЕТВУД «ПЕНЕЛОПІАДА»

S. LENSKA — 2021-12-30

У статті детально розглянуті зосновні ознаки поетики роману канадської письменниці Маргарет Етвуд «Пенелопіада» (2005) як зразка постмодерністської прози. Джерелом для письменниці послужили античні міфи та героїчні поеми Гомера «Іліада» й «Одіссея». Увага у статті зосереджена на аспектах інтертекстуальності, алюзіях та творчому діалозі з прототекстами. Проаналізовано образну структуру роману, смислове переакцентування образів Одіссея, Пенелопи та Єлени Троянської. Розглянуто події Троянської війни з точки зору жінки, що безпосередньо не постраждала від воєнних дій, але її життя докорінно змінилося. Виявлені жанрово-композиційні особливості роману. З’ясовано своєрідність наративу в романі: оповідь ведеться від імені Пенелопи, при цьому спостережені прийоми іронії, пародії.

ЛЮДМИЛА ОВДІЄНКО: БІОГРАФІЯ, АВТОБІОГРАФІЗМ

V. MELEZHKO — 2021-12-30

У публікації представлено біографію та автобіографічні мотиви лірики української письменниці Людмили Овдієнко. Мета статті – подати біографію та аналіз поетичного набутку мисткині-землячки в автобіографічному аспекті. Провідне місце при розгляді лірики відведено дослідженню мотивів-образів (мотив- родина, мотив-хата).

ФОРМИ ОПОЗИЦІЙ У НАРАТИВНІЙ СТРУКТУРІ РОМАНУ Л. М. МОНТГОМЕРІ «ЕНН ІЗ ЗЕЛЕНИХ ДАХІВ»

K. NIKOLENKO — 2021-12-30

У статті досліджено різні форми опозицій у наративній структурі роману «Енн із Зелених Дахів» (“Anne of Green Gables”, 1908) Л. М. Монтгомері. На підставі оригіналу твору англійською мовою було встановлено, що ключові опозиції роману (буденність – романтика, релігія

– безбожжя, кохання – дружба, жінка – чоловік (дівчинка – хлопчик), дитинність – дорослість, сирітство – родинність, самотність – причетність, милосердя – байдужість та ін.) визначають специфіку перебігу та вирішення художніх колізій. Система опозицій, що виявляється на рівні тем і мотивів, сюжету, стилю, сприяє всебічному висвітленню буття з різних точок зору персонажів (Енн Ширлі, Марілла й Метью Катберт, Рейчел Лінд тощо). Переосмисливши коло питань, що були традиційними для «жіночої» літератури тієї доби (виховання дівчинки як майбутньої дружини, її любовні переживання, прагнення одружитися тощо), Л. М. Монтгомері оновила жанр роману виховання й збагатила його новою проблематикою (вплив літератури й культури на становлення особистості, роль дружби в житті молодої людини, творча реінтерпретація довколишньої дійсності як засіб подолання внутрішніх конфліктів тощо).