РОЛЬ НАРАТОРА У СТВОРЕННІ КОНЦЕПЦІЇ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ В РОМАНІ В. М. ТЕККЕРЕЯ «ЯРМАРОК МАРНОСЛАВСТВА»
DOI:
https://doi.org/10.33989/2524-2490.2017.27.191671Ключові слова:
В. М. Теккерей, «Ярмарок марнославства», реалізм, художній світ, образ, мотив, герой, нараторАнотація
Важливим досягненням епохи реалізму став роман В. М. Теккерея «Ярмарок марнославства», у якому достовірне зображення історичних подій поєдналося із соціально- філософською та моральною проблематикою. У зв’язку з цим мета дослідження – розглянути образ наратора в романі «Ярмарок марнославства», установити зв’язки наратора з іншими персонажами твору, а також виявити особливості художнього світу в романі в аспекті оповідних форм.
Образ наратора в романі В. М. Теккерея виконує такі функції: проблемно-тематичну, імагогічну, композиційну, динамічну. Наратор у романі «Ярмарок марнославства» активно взаємодіє з іншими персонажами твору, простежуючи перебіг їхніх життєвих колізій, а також уступає в діалог із читачем (за допомогою риторичних запитань, звертань, моральних настанов). Провідними засобами створення художнього світу є іронія, алегорія, антитеза, контрасти, алюзії та ремінісценції тощо. Художній світ у романі «Ярмарок марнославства» є багатоплановим, унаслідок чого розкриття головних сюжетних ліній та динаміки характерів героїв роману відбувається через поєднання індивідуального, конкретно-історичного та загальнолюдського планів.
Посилання
Bakhtin, M. (2003). Philosophy of Action. In Collected Works [To the philosophy of action] (pp. 7-68). Moscow, Russkie slovari [in Russian].
Bystrikova, N., & Tomashevich S. Ways of Decoding Stylistic Allusions (in W. Thackeray’s “Vanity Fair”) [Methods for decoding stylistic allusions (in the novel by W. Thackeray “Vanity Fair”)]. Vestnik RUDN. Series: Linguistics, 3, 95-101 [in Russian].
Ivanenko, V. (2014). Champ/contrechamp in Literature and Cinema: the History of W. M. Thackeray’s “Vanity Fair” Film Adaptations [Champ/contrechamp in Literature and Cinema: the History of screenings of the novel W. M. Thackeray’s “Vanity Fair”]. Suchasni literaturoznavchi studii. U prostori naukovogo poshuku, 11, 271-279 [in Ukrainian].
Ivanenko, T. (2011). Context as a Chief Aspect of Irony in W. M. Thackeray’s “Vanity Fair” [Context as a Chief Aspect of Irony in W. M. Thackeray’s “Vanity Fair”]. Vestnik ChelGU, 25, 73-76 [in Russian].
Klimontova, A. (2013). Author’s Masks in W. Thackeray’s “Vanity Fair” [Author’s Masks in W. Thackeray’s “Vanity Fair”]. Vestnik NovGU, 72, 32-35 [in Russian].
Maiboroda, R. The Image of Puppeteer as Related to Characters, Readers and the Author in W. Thackeray’s “Vanity Fair” [The Image of Puppeteer as Related to Characters, Readers and the Author in W. Thackeray’s “Vanity Fair”]. Retrieved from https://lib.chdu.edu.ua/pdf/novitfilolog/13/67.pdf [in Ukrainian].
Mumford, L. (1945). City Development. Journal of Educational Sociology, 19 (4), 269. doi:10.2307/2263271 [in Ukrainian].
Plavutska, I. (2013). Ukrainian Reception of W. M. Thackeray’s Works: Literary and Cultural Discourse [Ukrainian Reception of W. M. Thackeray’s Works: Literary and Cultural Discourse]. Studia methodological, 35, 122-124 [in Ukrainian].
Dibattista, M. (1980). The Triumph of Clytemnestra. The Charades in Vanity Fair. Pmla, 95(5), 827. doi:10.2307/461760
Disraeli, B., & Shrimpton, N. (2017). Sybil, or, The Two Nations. Oxford, United Kingdom: Oxford University Press.
Jadwin, L. (1993). Clytemnestra Rewarded: The Double Conclusion of Vanity Fair. In Famous Last Words: Changes in Gender and Narrative Closure (pp. 35-61). Charlottesville: University Press of Virginia.
Milne, K. (2017). At Vanity Fair: from Bunyan to Thackeray. Cambridge: Cambridge University Press.
Thackeray, W. (2017). Vanity Fair. London: Macmillan Collectors Library.
