ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОЇ ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ

Анотація

Безеквівалентна лексика (далі БЛ) належить до найдавніших шарів у словниковому складі сучасної української мови, чим зумовлена традиційність її використання в текстах різних стилів і жанрів – від фольклору до сучасних літературних творів. Увага до вивчення цих одиниць у функціонально-семантичному плані, крім відображення національно-мовної (етнічної) картини світу та особливостей вияву авторського світобачення, також умотивована спробою дослідити смислову ієрархію поетичного тексту. Отже, актуальність нашого дослідження зумовлена важливим завданням сучасної лексикології та стилістики – вивченням функціонально-семантичних особливостей БЛ у композиції поетичного тексту. Інтерес викликає ієрархія елементів смислу, що виникає безпосередньо в структурі поетичних творів. У сучасній мовознавчій науці існує концепція мовної картини світу, що відображає взаємозв’язки мови та культури. Українська мова виконує культурологічну функцію і формує національно-мовну картину світу українського етносу (З. С. Василько, Л. М. Дяченко, В. І. Кононенко, А. К. Мойсієнко та ін.). Мовна картина світу, на думку багатьох учених, – це певний інваріант, що складається з варіантів, існування яких реалізується в різних видах текстів. У художній картині світу можна виділити поетичну модель (поетичну картину світу), своєрідність якої полягає в здатності моделювати не лише об’єктивну дійсність, а й суб’єктивне ставлення до неї (Н. С. Богаткіна, А. С. Зорько, А. К. Мойсієнко, І. Г. Торсуєва, С. В. Форманова та ін.).