CULTURAL INTERTEXT IN G.B. SHAW’S PLAY “CANDIDA”
DOI:
https://doi.org/10.33989/2524-2490.2020.32.202453Ключові слова:
Дж. Б. Шоу, «Кандіда», інтертекст, інтертекстуальність, мистецький контекст, «драма ідей», образ, мотивАнотація
Статтю присвячено розгляду культурного інтертексту та форм інтертекстуальності у п’єсі британського драматурга Дж. Б. Шоу «Кандида». Культурний інтертекст твору зумовлений театральною діяльністю автора, його творчістю як критика й теоретика мистецтва, а також громадською позицією. Дж. Б. Шоу творчо розвивав традиції норвезького драматурга Г. Ібсена, на підставі здобутків якого він розробляв власну теорію сучасного мистецтва і створив жанр «драма ідей». «Кандида» є яскравим зразком «драми ідей», у якій сюжетні колізії зумовлені не зовнішніми подіями, а зіткненням позицій і поглядів персонажів. Велику роль у характеристиках героїв відіграє культурний інтертекст. У статті визначено такі його різновиди: 1) мистецький, пов’язаний із традиціями класичної літератури й мистецтва (Тіціан, Р. Браунінг, легенда про Трістана та Ізольду та ін.); 2) суспільний, пов’язаний із сучасною дійсністю, соціальними рухами (суфражизм, С. Гренд, К. Маркс, Фабіанське товариство); 3) біблійний, пов’язаний з образом Діви Марії, своєрідною рецепцією якої у п’єсі Дж. Б. Шоу є образ Кандіди. У статті встановлено літературний ореол імені головної героїні твору Дж. Б. Шоу. Зокрема ім’я Кандід або Кандіда зустрічається в біблійних оповідках, античності, творах європейських письменників XVIII–XIX сс. (Вольтер, Е. Т. А. Гофман). Беручи за основу значення імені «чистий, білий, святий», Дж. Б. Шоу проєктує образ Кандіди на сучасність, ставлячи головну героїню перед реальними дилемами життя. Англійський драматург творчо переосмислив спадщину Е. Т. А. Гофмана. Подібність між «Кандідою» Дж. Б. Шоу і «Крихіткою Цахесом, на прізвисько Цинобер» виявляється на багатьох рівнях художньої структури тексту (сюжетно-композиційному, образному, мотивному, символьному тощо). Проте якщо Е. Т. А. Гофман активно використовує фантастику й гротеск у межах романтичного напряму, то Дж. Б. Шоу свідомо уникає всього незвичайного і змальовує повсякденні ситуації із життя пересічних людей. Настанова драматурга на сучасність спричинила розвиток реалістичної та модерністської тенденцій в англійському театрі. Дж. Б. Шоу оновив середньовічний жанр містерії, надавши йому актуального звучання. Культурний інтертекст зумовлює декілька смислових рівнів п’єси «Кандіда»: любовний і сімейний (любовний трикутник персонажів); реінтерпретаційний (коли образ Діви Марії переосмислено й уведено в сучасний контекст, у систему сучасних соціальних відносин).Посилання
Barthes, R., & Howard, R. (2010). The rustle of language. Berkeley: University of California Press.
Bauman, Z. (2001). Modernity. In The Oxford Companion to Politics of the World. (2nd ed.). Oxford University Press.
Buzwell, G. (2014, April 17). Daughters of decadence: the New Woman in the Victorian fin de siècle. Retrieved from https://www.bl.uk/romantics-and-victorians/articles/daughters-of-decadence-the-new-woman-in-the-victorian-fin-de-siecle
Classe, O. (2000). Encyclopedia of literary translation into English. London: Fitzroy Dearborn.
Crawford, F. (1982). Bernard Shaw’s Theory of Literary Art. The Journal of General Education, 34 (1), 20-34.
Retrieved from http://www.jstor.org/stable/27796888
Everist, M. (2012). Mozart’s Ghosts: Haunting the Halls of Musical Culture. New York: Oxford University Press.
Gibbs, A. M. (1990). Candida. In Gibbs A. M. (Eds), Shaw. Interviews and Recollections Series. Palgrave Macmillan, London.
Hoffmann, E. T. A. (2005). Little Zaches, Great Zinnober: A Fairy Tale. Retrieved from http://www.michaelhaldane.com/kleinzaches.pdf
Hughes, K. (2014, February 13). Gender roles in the 19th century. Retrieved from https://www.bl.uk/romantics-and-victorians/articles/gender-roles-in-the-19th-century
Innes, C. D. (2009). Modern British drama: the twentieth century. Cambridge: Cambridge University Press.
Kristeva, J., & Roudiez, L. S. (1980). Desire in language. Oxford: Blackwell.
McFarlane, J. W. (1994). The Cambridge Companion to Ibsen. Cambridge: Cambridge University Press. Salter,
W. M. (1908). Mr. Bernard Shaw as a Social Critic. The International Journal of Ethics, 18 (4), 446-458.
doi: 10.1086/intejethi.18.4.2376799
Shaw, B. (1913). The Quintessence of Ibsenism: Now Completed to the Death of Ibsen. New York: Hill and Wang.
Shaw, G. B. (1922). Candida. London: Constable and Company Ltd.
Shaw, G. B. (2003). Pygmalion. London: Penguin Books.
Worton, M., & Still, J. (1990). Intertextuality: theories and practices. Manchester: Manchester University Press.
